Земля Волині є дуже цінною для дослідників давньої історії України. Наш регіон був частиною контактної зони між Прибалтикою і Подунав’єм, завдяки чому в давніх пам’ятках цієї землі переплелися елементи великого спектру культур півдня і заходу, півночі і сходу. Іншим показником унікальності волинських земель є не досить «чиста» справа.

Останніми роками на Волині значно поширилася діяльність «чорних археологів» - ділків, які шукають скарби з чорних і кольорових металів. Вони,  використовуючи сучасну техніку, ведуть розкопки городищ, поселень, а особливо могильників. Зрозуміло, шукають там, де є що шукати, і в цьому сенсі територія Волинської області унікальна. На жаль, у діючих українських археологів та істориків подібної техніки немає.
Якось, проїжджаючи ввечері луцькою трасою повз польову дорогу, яка веде в бік Хмелівки, побачила на полі три чоловічі постаті. Неподалік стояв білий «бус». Зацікавилася, що ж в таку пору можуть робити на полі, адже зернові вже зібрані, стерня переорана? Підійшовши ближче, стала свідком цікавого дійства. Попереду йшов чоловік з металошукачем і старанно водив ним на всі боки. Позаду рухалося ще двоє з буром. На деяку мить перший зупинився, помахав рукою «колегам» - і ті кинулися копати землю. Побачивши мене з камерою, шукачі покидали інструменти в машину й поїхали. Наступної ночі все повторилося.
У місцевих жителів дізналася, що полями району вже не вперше шастають «чорні археологи». Їх дуже зацікавила хмелівківська місцевість. Ймовірно, на тому місці було стародавнє поселення, от воно й приваблює шукачів старовини. Найцікавіше те, що «чорні археологи» мають хороше технічне оснащення (металодетектор, вартістю більше п’яти тисяч доларів, точно показує глибину, вид предмета), ям не копають, бо користуються буром. І головне – старовинну карту, яку не знайти ні в обласному, ні в місцевому музеї. Щодо привабливості хмелівківської місцини, то науковий співробітник Володимир-Волинського історичного музею Богдан Янович (користуючись книгою «Стара Волинь і Волинське Полісся» Олександра Цинкаловського) розповів: «Хмелівка – село Володимирського повіту, Микулицької волості. 13 км від Володимира, недалеко річка Свинорейка. Колись було присілком с. Хмелева, а тому має спільну з ним історичну долю. В кінці 19 ст. було там 46 домів і 312 жителів. Колись (до 18 ст.) належало до Володимирського замку. Володів селом пан Грицько Сенюта. У 1583 р. як власник села згадується Станіслава Хілевська. Пізніше воно належало Чацьким, а потім - Дедискулям. А за переписом 1911р. - пану Ружкевичу». Така історична довідка. На жаль, жодної згадки про якісь поховання чи поселення в музеї немає.
Музейні працівники і краєзнавці Волині б’ють на сполох, адже, предмети старовини, знайдені «чорними археологами», незаконно потрапляють за кордон.

 Декілька років тому групу таких лжеархеологів уже виявили співробітники обласного краєзнавчого музею під час обстеження пам'ятки археології біля села Бужковичі. Тут вони побачили чимало заглиблень у ґрунті, через які грабіжники з допомогою металошукача намагалися дістатися до стародавніх речей. А неподалік райцентру Любомль невідомі копачі вночі розрили два давньоруські могильники. На місці розкопок залишився керамічний посуд, наконечники стріл і фрагменти холодної зброї. На могильниках господарювали гості з Півдня. Вони приїхали вантажівкою «КамАЗ» із Херсона, скуповували в селян картоплю. Одночасно протягом трьох ночей обстежували металодетектором могильники. Після цього розрили поховання. Ймовірно, ”чорні археологи» спочатку шукали зброю та військову амуніцію часів Другої світової війни, але натрапили на могильники. Працівники Любомльського краєзнавчого музею припускають, що нелегальні копачі знайшли скарб воїна давньоруської дружини. Поспішаючи, не помітили пряжку і чоловічі мідні прикраси. У Володимир-Волинському районі зовсім інше – тут місце давніх поселень уже було визначено заздалегідь.
До речі, шукачі скарбів дісталися тутешніх водойм – в озері Люцимер виловили 120-кілограмове бронзове погруддя Сталіна, яке за часів Хрущова селяни скинули в ополонку.
Також “чорних археологів” затримали працівники Горохівського райвідділу внутрішніх справ на березі річки Гнила Липа, поблизу сіл Борочичі та Борисковичі Горохівського району. Ними виявилися батько і син, які приїхали на Волинь у пошуках предметів старовини із причорноморського міста Миколаїв. Незнайомців було прийнято спочатку за рибалок-браконьєрів, і на те, що зупинилися вони поряд із залишками стародавнього поселення, уваги ніхто не звернув. Але виявилося, що на оснащенні у “рибалок” — металошукач, штикові та саперні лопати, деякі інші специфічні інструменти. Окрім цього — географічні карти ряду областей України з точно позначеними на них місцями, які можуть бути багатими на археологічні знахідки.
За повідомленням горохівських правоохоронців, здобиччю “чорних археологів”, яку виявлено у їхній автомашині, стало 135 предметів різних історичних періодів, починаючи від часів Римської імперії і закінчуючи роками Другої світової війни. Знайомство ж із записами, які робили “чорні археологи” у спеціальному зошиті, спонукало до висновку, що відпрацьовували вони і Полтавську, Сумську та Черкаську області. А ще довелося почути: такого досконалого металошукача, яким користувалися “гості”, горохівські міліціонери в своєму оснащенні не мають.