Ось уже виповнилося п’ять місяців, як першу одинадцятирічку очолив новий директор, учитель-історик Ігор Подзізей. З крісла чиновника міської ради - і відразу на пост очільника педагогічного і учнівського колективів - це непросто. Як ведеться Ігорю Богдановичу сьогодні, чи легко бути молодим керівником?
-Важко, - відповів не задумуючись, - мало досвіду.
- Педагогічну практику після університету ви де здобували?
- У с. Хотячів Володимир-Волинського району. Довелося відчути переваги, в лапках, роботи на селі. То був 1999 рік, автобуси ходили тільки до Устилуга, зарплата - мізерна. Через рік уже працював у с. Зимне.
-З якими відчуттями і думками йшли першого вересня минулого року в школу в якості її директора?
-Я прийшов не з початком навчального року, а 16 вересня, коли вже всю роботу з організації навчального процесу на майбутній рік зробили старші колеги, оскільки в мене ще не було досвіду.
-Ви зараз у все вникаєте?
-Так, мені доводиться, але я не можу сказати, що вже вник повністю, важко дається те, чого ніколи не робив. До посади я готував себе морально, але за тиждень до цього вже не міг спати, мене будили думки. І це, напевно, був страх перед відповідальністю за доручену справу. Помічаю, що теперішні діти більш упевнені у собі, й це, напевно, добре.
У перший місяць роботи хотілося дуже багато всього пізнати, розпитував, мені допомагали, всім надокучав. І попередник мій Анатолій Степанович ніколи не відмовляє у допомозі, а також директори другої та п’ятої загальноосвітніх шкіл міста.
- Яким колективом важче керувати: учнівським чи вчительським?
-Мені здається, що для педагога немає великої різниці. Я ще не всі напрацювання і традиції, які існують у цьому навчальному закладі, вивчив, але намагаюсь їх не порушувати. Нове, можливо, вноситиму тоді, коли матиму більше знань.
-Чого найбільше хотілося б досягти на директорській посаді?
-Щоб перша школа стала в усьому першою!
-А як це практично?
-Ще поки не знаю, але вже над цим думаю і працюю, читаю спеціальну літературу. Перша школа має багато достойних випускників, вона заслуговує на високе визнання.
-Ви - людина амбіційна?
- Не знаю, я просто звик все робити добре.
- Серед науковців і педагогів «ходить» думка, що школа повинна давати дитині тільки знання, а виховувати - батьки. Мені здається це правильним. Як думаєте ви?
- Ну я, напевно, з цим не погодився б. Виховання дитини в учнівському колективі відіграє важливу роль у становленні її як особистості, як людини. І класний керівник повинен знати, в яких умовах проживає і готується до занять його учень...
-Це - зразок радянської школи з досить значним навантаженням на вчителів.
-Поки що ніхто нічого кращого не придумав. Деякі батьки тільки на батьківських зборах роблять для себе відкриття, як їхні діти навчаються.
- Ідеї якого педагога вам до душі?
- Оскільки у школі є профільне трудове навчання, то, звичайно, Макаренка.
- Найближчі плани?
- (Посміхнувся) Живемо в очікуванні, що спадуть морози і нормально відбуватиметься навчальний процес, а учні покажуть високі результати на предметних олімпіадах.
-Майже півроку на директорській посаді, вже пора підбивати невеличкі підсумки...
-Поки що я зробив для себе відкриття, що катастрофічно не вистачає часу, дні стали коротшими.
-Ви одружені?
- Так. Дружина - також педагог.
- Чи подобається вам носити костюми та краватки?
-Мені пасує костюм, але люблю більш демократичний стиль в одязі. Лише до певних подій одягаю костюм.
-Які бажання залишаються поза роботою?
-Проводити більше часу із сином, з сім’єю.
-А як ставитесь до таких чоловічих справ як... кухня, полювання, риболовля?
- Позитивно. І на кухні дещо вмію: запекти рибу, зварити риб’ячу юшку, борщ, і з м’яса щось приготувати; рибалити і зброю люблю.
- Що найбільше смакує?
-Риба. Варена, печена, смажена.
